Календарь событий
Наши партнеры

ІСТОРІЯ БАСКЕТБОЛУ НА КІРОВОГРАДЩИНІ (ДОПОВНЕНО)

 ІСТОРІЯ БАСКЕТБОЛУ НА КІРОВОГРАДЩИНІ

 

Сиділо Людмила, Дарзинська Наталія

 

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

 

Центральну Україну в різні часи обживали племена трипільської культури, кіммерійці, скіфи, сармати, ранні слов′яни, запорозькі і гетьманські козаки. Мешкаючи на межі лісу і степу, вони змалку гартували дух і тіло в протистоянні близьким і далеким ворогам, силам навколишньої природи. Різноманітні фізичні навички удосконалювалися в піших і кінних походах, полюванні на дикого звіра, будівництві давнього житла. Особливого значення фізичний розвиток набув у часи входження краю до Вольностей запорізьких.

 

У другій половині XVIII ст. Центральна Україна активно колонізується, поруч з корінними мешканцями-українцями, селяться росіяни, серби, болгари, молдавани, євреї. У наступному столітті в крупних містах краю виникає мережа традиційних навчальних закладів Російської імперії. Помітне місце в них відводиться заняттям з гімнастики, рухливим іграм тощо. У цьому переліку виділялося Єлисаветградське кавалерійське юнкерське училище, де верхова їзда, фехтування, гімнастика займали особливе місце в підготовці майбутніх офіцерів російської, а згодом і сербської, польської, української армій.

 

Популярними в Єлисаветграді були змагання на іподромі. Там, до речі, проводилися футбольні матчі місцевих гімназистів і команд машинобудівного заводу Ельворті. Напевне, саме власники останнього, англійці і завезли цю гру до міста з туманного Альбіону. Під час канікул учні навчальних закладів могли відвідувати спеціально влаштовані спортивні майданчики Петровський, ″Альгамбора″, у міськраду, де мали змогу грати з м′ячем, скакалкою, рапірами, кільцями, обручем, бігати, стрибати.

 

Баскетбол не входив до найпопулярніших ігор тих часів, то ж його розвитку присвячено порівняно небагато дослідницьких розробок. Серед них – методичні матеріали на допомогу лектору ″Баскетбол на Кіровоградщині″ В.Я.Ушакова та О.П. Березана, які вийшли понад двадцять років тому і тепер стали бібліографічною рідкістю. У зв′язку з цим, гадаємо, назріла необхідність створити нарис історії баскетболу з урахуванням досвіду його розвитку в краї як в радянську добу, так і в часи незалежної України.

 

Для організації фізкультурно-масової роботи в Єлисаветграді на початку 1920-х рр., з установленням радянської влади була створена Окружна рада фізичної культури. Роком пізніше, 1923 р. датується перша згадка про баскетбол у місті. Саме тоді було створено спортивну команду з цього виду спорту у місцевій кавалерійській школі, створеній на базі вже згадуваного кавалерійського училища. Подальшому розвитку баскетболу заважали дефіцит спеціальних майданчиків та тренерського складу. З метою популяризації цього виду спорту свою команду створила Окррада фізкультури. Як свідчить зінов′євська (з 1924 р. Єлисаветград було перейменовано в Зінов′євськ) преса, перший матч між цими двома командами відбувся у травні 1926 року. З рахунком 21:6 командний склад кавшколи переміг інструкторський склад Окрради фізкультури.

 

Ця гра пожвавила інтерес до баскетболу в Зіновєвську. Зокрема, протягом 1926-1929 рр. влаштовуються баскетбольні майданчики при школах, залізничному клубі, в міському саду, при клубі ″Радторгслуж″, при центральному дитячому клубі та ін. Створюються баскетбольні команди при клубі будівельників /по дві чоловічі і жіночі команди/, районному клубі культури /жіноча/, центральному дитячому клубі, клубу ″Металіст″, будинку робітничих підлітків, районного клубу ″Балка″, трудових шкіл №3, № 8 заводу ″Червона зірка″, 7-ї авіабригади ″Харчосмаку″та ін.

 

У 1926 р. зінов′євці проводять перший матч з іногородньою командою. З рахунком 18:5 вони перемогли баскетболістів Вознесенська. Збільшилася кількість тренерських (інструкторських) кадрів, суддів (Комов, Матусовський, Звержховський, Аврашков, Штеренштейн, Богуненко, Володарський, Торговецький, Воронов, Коган, Бауман, Шубін та ін.).

 

Це все дало можливість започаткувати першість міста з баскетболу, починаючи з 1927 р. У перших змаганнях, які відбулися зимою серед шести чоловічих команд, переможцем стала команда ″Металіст″. А команда Центрального дитячого клубу стала чемпіоном міста серед школярів. Змагання в ті часи проводилися за ″Олімпійською″ системою (з вибуванням). У зв′язку з відставанням розвитку жіночого і дівчачого баскетболу (не проводилася першість, було лише кілька команд), президія Окрради 19 квітня 1927 р. зобов′язала спортклуби активізувати начально-тренувальну роботу в цьому напрямку.

 

Наслідки вказаного рішення стали помітними вже під час весняно-літньої першості серед чоловічих колективів, у якій брало участь 26 команд. У фінальній зустрічі команда "Металург" перемогла команду Окрради фізкультури 11:6. Вирішальна гра шкільної першості стала тріумфом команди Центрального дитячого клубу, яка переконливо довела свою перевагу над ровесниками з трудшколи з рахунком 20:0.

 

Вперше відбулася і жіноча першість, котру також виграла команда Центрального дитячого клубу, перемігши у вирішальній зустрічі команду Балківського клубу.

 

На фоні розвитку масового баскетболу у Зінов′євську, росту його популярності були помітними й недоліки (мали місце неявки команд на гру, не вистачало кваліфікованих кадрів).

 

Важливо подією літа 1927 р. у спортивному житті міста був приїзд помітно досвідченішої команди баскетболістів ″Металіст″ з м. Кременчука. Гості з Дніпра переконливо виграли обидві товариські зустрічі в господарів: у команди кавшколи – 27:6 і в команди Окрради фізкультури – 16:4.

 

У 1928 р. у Зінов′євську виникають нові баскетбольні команди, у т.ч. ″Кущівка″, ″Червоний профінтерн″, ″Робітпрос″ та ін. Саме чоловічий колектив останнього клубу і став чемпіоном міста у чоловічих змаганнях. Серед жінок кращою стала команда ″Металіст″. Чергової поразки зазнали зінов′євські баскетболісти в зустрічах з іногородніми командами. У червні гравці ″Радторгслужа″ поступилися в Одесі своїм одноклубникам 12:53.

 

Цього року створюється перша місцева проспілкова збірна команда для участі, зокрема, в першостях Радянської України. До її складу увійшли Аврашков, Звержховський, Коган – від ″Робітпросу″, Броун, Матусовський – від ″Металіста″. Непогану гру також демонстрували в міських змаганнях баскетболісти ″Металіста″ Балашов, Додін, Ямпольський, ″Робітпросу″ Богуненко, Сисоєв. Серед жінок виділялися Дубінська, Жосан, Каневська, Левицька, Потапенко із ″Радторгслужа″, Краснопальська, Кучерява, Єпіхалова, Шаповалова з ″Металіста″ .

 

Автори методичних матеріалів ″Баскетбол Кіровоградщини″ В. Ушаков і О. Березан писали, що наслідки іногородніх зустрічей та участі в першості УРСР свідчили, що не зважаючи на серйозні зрушення в розвитку баскетболу 1926-1928 рр., спортсмени регіону все ж поступалися у технічному і тактичному рівнях гравцям інших міст республіки. У зв′язку з цим Оркррада фізкультури організувала семінари для інструкторів фізкультури, до програми котрих входив баскетбол. Загалом же, в місті серед ігрових видів спорту перевага помітно віддавалася традиційно футболу. Іншим же, в тому числі й баскетболу, приділялося менше уваги.

 

У 1930-х рр. у Зінов′євську стають до ладу нові баскетбольні майданчики в парку культури і відпочинку, учительському інституті, на стадіоні, який було споруджено в центрі міста. Інтенсифікації тренувань та ігор сприяє збільшення в місті кількості спортзалів: у школі №8, машинобудівному технікумі, товаристві ″Буревісник″, технікумі сільського господарства. Діяв палац фізкультури товариства ″Сільмаш″. У першості міста грають команди педінституту, ″Сільмашу″, заводу ″Червона зірка″, будівельного та машинобудівного технікумів, Палацу піонерів та ін. Також поводяться першості міста серед шкіл.

 

Продовжуються зустрічі чоловічих і жіночих команд із баскетболістами Миколаєва, Одеси, Херсона. Зінов′євці з утворенням у 1932 р. Одеської області беруть участь у її першості. З 1937 р. м. Кірово (назва Зінов′євська з кінця 1934 р.) входить до Миколаївської області, і місцеві баскетболісти вже беруть участь у її першості. З 10 січня 1939 р. утворюється Кіровоградська область з центром у м Кірово, яке одночасно перейменовується в Кіровоград.

 

Німецько-фашистська окупація завдала великих збитків у господарській і гуманітарній сферах. Після визволення краю, починаючи з 1944 р., на Кіровоградському центральному стадіоні ″Трактор″, у ДСШ, школах, колективах фізкультури обласного центру обладнуються баскетбольні майданчики. У відродження баскетболу докладають зусилля ветерани війни Агєєв, Змачинський, Ковальський, Мішин, Півень, Рітор, Сегал, Ясинський.

 

Починають діяти баскетбольні секції в колективах фізкультури на підприємствах і навчальних закладах. При Облрадах ДСТ ″Більшовик″, ″Іскра″, ″Буревісник″, ″Медик″, ″Труд″ функціонують центральні секції баскетболу. Кращих показників у першостях Кіровограда повоєнних років серед шкільних команд досягають команди шкіл №5, №8, №19, №22, №26. Сильнішими в змаганнях команд Облрад добровільних спортивних товариств були баскетболісти ″Більшовика″, ″Іскри″, ″Спартака″.

 

З 1946 р. першість серед ДСТ відбувалося за клубним принципом. Кожне товариство заявило по чотири команди: чоловічих, жіночих, юнацьких і дівчат. У першості міста серед учнів середні школи виставляли по дві, а неповні середні – по три команди різних вікових груп. Розпочинаються також змагання серед команд вищих і середніх спеціальних навчальних закладів.

 

Збільшення кількості майданчиків, учасників змагань, часті зустрічі кіровоградських спортсменів з командами сусідніх обласних центрів сприяли першим помітним успіхам гравців з міста на Інгулі. Так, чоловіча команда Кіровоградського ДСТ ″Урожай″ стала чемпіоном республіканського товариства в 1948-1949 рр. Якщо першого року це сталося в тодішній столиці УРСР, другому за величиною місті України Харкові, то наступного – саме в Кіровограді, що стало визнанням ролі центральноукраїнського міста в організації галузевих спортивних змагань республіканського рівня.

 

Кращими баскетболістами краю перших повоєнних років були Денисов, Грищенко, Водяницька, Жидкова, Волошина, Мішин, Півень, Ритор, Ковальський, Сандул, Смирнов, Ясинський, Шипулін, Наумов, Притюпа, Короп, Новохатько, Зоя Стасюк і Валентина Назаренко. Вони приносили успіх своїм колективам, товариствам і місту. Цікавій такий факт Зоя Стасюк і Валентина Назаренко до вступу в Київський інститут фізкультури були підготовлені на рівень вище своїх одноклубників. Високі, швидкі, стрибучі, озброївшись в інституті технічними навичками, вони одразу після закінчення вузу стали основними гравцями в команді "Динамо" Київ. Були включені до збірної СРСР, стали чемпіонками Європи, заслуженим майстром спорту СРСР, а також кращими гравцями України. Зоя Стасюк таж є заслуженим тренером України. У цей час активніше пробиває шлях баскетбол і в регіонах області, зокрема, в Олександрії. Чемпіоном міста 1947 р. стала команда ремісничого училища №2. Чоловіча, жіноча і юнацька команди зіграли товариські зустрічі з баскетболістами Кіровоградського товариства ″Більшовик″. На літо 1949 р. у шахтарському місті діяло 10 баскетбольних майданчиків. У наступні десятиріччя баскетбол набув поширення також в інших містах, зокрема в Знам′янці, Новоукраїнці, Бобринці.

 

Поширення масовості учасників баскетбольних змагань, збільшення кількості глядачів сприяли проведенню ігор на відкритих майданчиках, оскільки зали не могли вмістити всіх бажаючих повболівати за улюблену команду. Так, у березні 1951 р. за повідомленням ″Кіровоградської правди″ вперше в зимових умовах на відкритому повітрі відбулася на очищеному від снігу майданчику баскетбольна зустріч між чоловічими та жіночими командами Одеси й Кіровограда. В обох зустрічах перемогу святкували гості. Проаодилися товариські зустрічі з баскетболістами Черкас, Миколаєва, Запоріжжя, Дніпропетровська та інших міст.

 

Чоловічі команди ″Спартак″, ″Торпедо″, ″Іскра″, ″Буревісник″, ″Урожай″, ДСШ стали переможцями першості та кубка області і Кіровограда, змагань, присвячених відкриттю й закриттю спортивних сезонів, дням 8 березня, Радянської Армії і Військово-Морського Флоту, Конституції та ін.

 

У 1950-х рр. все більш помітне місце на баскетбольній карті області займає Олександрія. У це десятиріччя спортсмени міста чотири рази ставали чемпіонами області. У червні 1954 р. у місті на Інгульці відбулися республіканські змагання спортивного товариства ″Шахтар″ за участю представників чотирьох міст. Перше місце вибороли спортсмени Києва, друге - Олександрії. Команда ″Шахтар″ ставала переможцем змагань, організованих Облпрофрадою. В Олександрії проводилися масові змагання баскетболістів. У цьому місті готували гравців із цього виду спорту в ДСШ. Їх тренував А.П. Новіков. Його вихованець В. Рибалко увійшов до складу юнацької збірної України /1957-1958 рр./. Сам же Новіков згодом став тренером жіночої вищолігівської команди першості СРСР ″Уралмаш″ (Свердловськ), заслуженим тренером РРФСР. В Олександрії увічнили його пам′ять, започаткувавши в 1976 р. меморіал Новікова. Першими переможцями його стали юнаки й дівчата Олександрії, які випередили баскетболістів, котрі з′їхалися до шахтарського міста з Кременчука, Керчі, Полтави, Севастополя, Кривого Рогу, Херсона, Симферополя.

 

Баскетболісти Кіровоградщини брали участь у Спартакіадах Української РСР в 1956 р. /Львів/ та 1959 р. /Харків/, хоча до фінальної частини не потрапили. За чоловічу й жіночу команди виступали гравці Кіровограда, Знам′янки, Олександрії, Новоукраїнки, які отримали досвід змагань з провідними спортсменами інших регіонів республіки.

 

Вагомий внесок в успіхи юних баскетболістів області, які протягом 50-х рр. кілька разів ставали призерами першості УРСР /юнаки – друге і третє, дівчата – третє місця/ зробив  тренер ДСШ Кіровограда О.Рітер. За двадцять років роботи /1947-1967/ серед сотень розрядників, підготовлени ним, були й майбутні ЗМС, член збірної СРСР Валентина Назаренко-Кулам, баскетболіст ″Спартака″/Ленінград/, кандидат до збірної СРСР Ігор Биков, гравці ″Будівельника″/Київ/ Анатолій Шалогов та Алік Глейзер, МС СРСР Володимир Новиченко, тренер РТІ /Мінськ/ Володимир Колос, члени збірної України серед дівчат Тая Коноваленко і Марія Дуванська.

 

Важливе значення для розвитку спорту і фізкультури на Кіровоградщині мало створення факультету фізичного виховання Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О.С.Пушкіна. Тут готували учителів фізичного виховання, у т.ч. й тих, які спеціалізувалися з баскетболу. Чоловіча й жіноча команди факультету стали одними з кращих колективів у міських і обласних змаганнях, базою для створення збірних регіону. Баскетболістів ВНЗ тренували В. Ушаков та С. Ілючик. Серед кращих тренерів області з цього виду спорту згодом з′явилися випускники факультету фізичного виховання А. Гах, Л. В′язовський, Н. Добрянський та ін. До ладу став новий спортивний зал факультету.

 

Матеріально-технічна база в Кіровограді розширилася і за рахунок відкриття нових спортивних залів на агрегатному заводі, в льотно-штурманському училищі, ПТУ №6 та ін. Це сприяло розширенню кількості команд, які претендували на призові місця в місцевих змаганнях. Так, обласна комсомольська газета влітку 1962 р. повідомляла, що чемпіоном області стала жіноча  команда факультету фізичного виховання КДПІ ім. О.С.Пушкіна, а призерами – баскетболістки швейної фабрики та агрегатного заводу. Перше місце у змаганнях чоловічих команд також вибороли майбутні вчителі фізичної культури.

 

У 1960-і рр. діють федерації баскетболу та колегії суддів не лише у великих містах, а й у Кремгесі /тепер-Світловодськ/, Бобринці, Знам′янці, Малій Висці та ін. Обласна федерація та колегія суддів проводять пленуми, суддівські семінари, атестацію тренерів. Кращі з місцевих суддів отримували запрошення на республіканські змагання. Звання судді республіканської категорії мали Ушаков, Ілючек, Звержковський, Новиков, Ритор.

 

У це десятиріччя продовжуються товариські зустрічі кіровоградців з баскетболістами інших міст. Команди заводів ″Червона зірка″, агрегатного, будівельного та машинобудівного технікумів, факультету фізичного виховання КДПІ ім. О.С.Пушкіна, ДСШ зустрічалися з баскетболістами Білої Церкви, Києва, Крюкова, Кривого Рогу, Миколаєва, Мінська, Одеси, Полтави, Тирасполя, Черкас. Вказані й інші команди обласного центру виїздили на змагання, які проводилися під егідою Облспорткомітету, в Знам′янку, Кремгес, Олександрію. Помітними серед команд поза межами Кіровограда в ті роки були баскетболісти Олександрійського рудоремонтного заводу, Олександрійського ″Спартака″ /тренер-А.Новіков/. На початку 1963 р. в області було зареєстровано 23535 баскетболістів, у т.ч. 10439 – шкільного віку. Лише в Кіровограді цим видом спорту займалося 10830 осіб. До послуг фізкультурників Кіровоградщини було 563 баскетбольних майданчики, 95 закритих спортивних приміщень.

 

Свідченням росту авторитету студентського баскетболу в області стало проведення республіканського чемпіонату Укрради ″Буревісник″ у Кіровограді в 1968 р. У спортзалі агрегатного заводу чоловіча команда місцевого ″Буревісника″ посіла найвище на той час для себе четверте місце. У ті роки призові місця в республіканських змаганнях займали чоловіча і жіноча команди Облради ″Авангард″ дівчата ДЮСШ м. Кіровограда. Особливо помітний успіх випав на долю дівчат збірної області у фінальній частині першості СРСР серед школярок, яка відбувалась в м. Тарту у березні 1969 р, де кіровоградки посіли друге місце. Того ж року вони зайняли друге місце на республіканській спартакіаді школярів у Києві. Гравців команди О. Жосан, О. Касьян та В. Протас було включено до збірної команди УРСР для участі у Всесоюзній спартакіаді школярів, змагання якої мали відбутися в Єревані. Для останньої з них це стало стартом у великий дорослий баскетбол. Валентина Протас грала за команди Києва і Львова, у 1974-1977 рр. у вищій лізі захищала кольори команди майстрів ″Будівельник″ /Фрунзе/, отримавши звання майстра спорту СРСР.

 

Кіровоградський міськспорткомітет організовує змагання серед спортивних клубів, середніх спеціальних навчальних закладів і профтехучилищ, у яких щорічно беруть участь сотні баскетболістів. У 1974 році створюються Кіровський і Ленінський райони м. Кіровограда. Започатковуються їх першості з баскетболу. Зокрема, кращих результатів у Ленінському районі досягають чоловіча та жіноча команди факультету фізичного виховання КДПІ ім. О.С.Пушкіна, заводу ″Червона зірка″ та ДЮСШ. Переможцями і призерами змагань у Кіровському районі стали баскетболістки школи вищого льотного пілотажу, радіозаводу і баскетболісти інституту сільськогосподарського машинобудування, радіозаводу та заводу друкарських машин. Традиційними стають першості міст Знам′янки, Олександрії, Світловодська.

 

Постійно доводили свою перевагу баскетболісти Ленінського району на першості області серед міст обласного підпорядкування над командами Знам′янки, Олександрії і Світловодська.

 

Жіночу команду факультету фізичного виховання КДПУ з 1970 р. тренував В. Дубін, чоловічу до 1973 р. В. Ушаков, з 1974 р. – В. Дубін. Студентки факультету фізичного виховання в 1978 р. стають чемпіонками першості педвузів УРСР у III групі. До складу команди, яку тренував В. Дубін, входили О.Майсузенко, Л. Сиділо, Н. Дарзинська, Г.Жураховська, О. Мамієва, Т. Макєєва, І. Шумська, Є. Тимошенко, О. Антипцева, О. Стрибкова.

 

У 70-і роки успіхів досягають і команди інших навчальних закладів Кіровограда. Так, баскетболісти школи вищої льотної підготовки двічі стають срібними призерами першості навчальних закладів Міністерства цивільної авіації СРСР. Ще раніше, у цих змаганнях, які 1965 р. пройшли в Кіровограді, вони були першими.

 

Представники Центральної України беруть активну участь в обслуговуванні республіканських змагань. С. Медовому, А. Гаху, В. Дубіну присвоюються звання суддів республіканської категорії. А. Гах і В. Дубін отримують право суддівства першості вищої ліги СРСР.

 

В. Ушаков і О. Березан, зупиняючись на проблемах розвитку баскетболу на рубежі 70-80 рр., пишуть про зменшення кількості осіб, які займаються баскетболом із (23534 до 18973), про послаблення пропаганди і подальшої популяризації баскетболу, викликаних перенесенням змагань, про закриття  спортивних приміщень. Недостатньо в цей час афішуються змагання, що нерідко приводило до відсутності глядачів  навіть республіканського масштабу. ″Змагання стали якби самоціллю – визначити переможця і розподілити місця для їх учасників. Глядача було забуто!″ – пишуть дослідники.

 

На початку 1980-х рр. лави тренерів команд області поповнюють випускники факультету фізичного виховання Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О.С.Пушкіна О. Прозорова, Н. Дарзинська, О. Майсузенко-В′язовська, Л. Сиділо, М. Аношкін, В. Чурилов, В. Строганов, Є. Харлов, О. Остроухов, Я. Радіонов, які з молодим ентузіазмом продовжили справу свого досвідченого тренера В.О. Дубіна.

 

У 80-х роках у першості області брали участь 12 чоловічих команд, у тому числі з Олександрії, дві – із Світловодська, заводів СК ″Зірка″, ″Гідросила″, ″Радій″, ″Друкмаш″, інституту сільського машинобудування, команди дві педагогічного інституту (ФФВ) і кафедри фізичного виховання. У жіночих змаганнях брали участь баскетболістки інституту сільського машинобудування, ДЮСШ №5, заводу ″Радій″, м. Світловодська й Олександрії, команди кафедри фізичного виховання і факультету фізичного виховання педагогічного інституту.

 

На високому рівні виступали в першості вищих навчальних закладів УРСР жіноча команда факультету фізичного виховання, яка виборола I місце у другій групі, що давало право грати в першій групі (найсильніших команд вузів республіки). Успіх прийшов завдяки відмінній грі викладачів кафедри фізичного виховання Н. Дарзинської, Л. Сиділо і студенток факультету фізичного виховання  Г. Жураховської, І. Кобилянської, Л. Гури, Л. Березіної, Н. Розсохань, О.Лапи, Н.Піцик.

 

За даними облспорткомітету з фізичного виховання і спорту 1984 р. на Кіровоградщині баскетболом займалося 18973 осіб, у т.ч. 10 тисяч школярів, діяло 445 спортзалів і 905 відкритих баскетбольних майданчиків. Змагання з баскетболу  мали право обслуговувати 2200 суддів, цей вид спорту культивувався в 660 колективах фізкультури із 10404, працювали відділення баскетболу ДЮСШ міст Кіровограда, Олександрії, Знам′янки, Бобринця, Гайворона та Новоукраїнки. У Кіровограді функціонувало 60 спортзалів і 79 спортмайданчиків, де баскетболом займалися 4600 осіб, у т.ч. 938 школярів.

 

Активну участь у змаганнях різного рангу беруть баскетболісти в роки незалежності. Найпомітнішими тут є змагання серед команди вищих навчальних закладів. Їх участь у турнірах  інтенсифікується  на рубежі XX-XXI ст. 

 

З 1997 р. регулярно проводяться змагання серед чоловічих та жіночих команд вищих навчальних закладів міста. До команд державних ВНЗ приєдналися команди комерційних навчальних закладів – філії Національного університету внутрішніх справ, інституту регіонального управління та економіки.

 

З 1997 р. відроджується жіноча та чоловіча команди Кіровоградського державного технічного університету. Жіноча команда займає перші місця в обласних змаганнях та серед ВНЗ, брала участь у 5-ій 6-ій, і 7-ій універсіадах України, зробивши значний внесок як для області, так і для ВНЗ. Чоловіча команда бере участь у першості міста, області, з кожним роком покращуючи результати своєї гри завдяки наполегливості молодого тренера О. Остроухова.

 

З березня 1999 р. регулярно проводиться турнір пам′яті авіаторів на базі льотної академії. Команда майбутніх льотчиків є незмінним чемпіоном цих змагань. Їх тривалий час тренує В.Іванов. який свого часу грав за цю команду.

 

У 1999 р. у Кіровограді започатковується турнір пам′яті доцента кафедри спортивно-педагогічних дисциплін КДПУ ім. В.Винниченка, тренера, судді всесоюзної і національної категорій, голови федерації баскетболу області В.О.Дубіна. Турнір є даниною пам′яті педагога і трепера, який віддав 30 років свого життя баскетболу, протягом 1970-1990 рр. працював в Кіровоградському педагогічному університеті, двічі привівши жіночу команду до перемог у III-II групах першості вузів УРСР та неодноразово виборюючи призові місця з чоловічою командою рідного інституту. Серед його вихованців – С. Воротнюк, який грав за команди СКА (Київ), ″Будівельник″Київ і Мінську РТІ та О. Галич, що грав за команду СКА (Київ). А Я.Радіонов, як його колишній наставник В.Дубін, сьогодні обслуговує змагання першої та вищої ліги чемпіонату України. З 2005 р. ці змагання внесено до календаря Федерації баскетболу України.

 

У 2000 р. збірна команда Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В.Винниченка бере участь у змаганнях Студентської баскетбольної ліги м. Києва, посівши 12 місце із 21-ї команд. Того ж року баскетболісти педагогічного університету посіли друге місце на Всеукраїнському студентському спортивному фестивалю у м. Львові, поступивши лише команді Києва. У Харкові на IV-ій літній універсіаді України чоловіча збірна команда області, до якої входили студенти факультету фізичного виховання (А.Носач, І.Піч, Є.Федоров), кафедри фізичного виховання (Д.Хропов, С.Карпенко, П.Топчій, Я.Радіонов (граючий трененр), льотної академії (В.Монзуль), зайняла V місце, що стало наслідком плідної тренерської роботи Л.Сиділо та Я.Радіонова.

 

Новий етап розвитку гри в Центральній Україні пов′язаний із створенням баскетбольної Асоціації Кіровоградської області (БАКО), засновниками якої стали В.Строганов (президент), Л.Сиділо, Я.Радіонов, О.Вязовська, Н.Дарзинськ. Вони поставили за мету розвиток шкільного і студентського баскетболу в області. Осередки асоціації виникли в Олександрії, Бобринці, Світловодську. Уже з перших кроків своєї діяльності БАКО організувала  Шкільну баскетбольну лігу та Студентську баскетбольну лігу міста і області. На першому етапі змагань (ШБЛ) визначилися кращі команди міста і районів області. Зокрема. в змаганнях у Кіровограді брали участь 12 шкіл, перемогла команда ″Бійці″ Кіровоградського колегіуму – вчитель С.Швець. У другому етапі обласної шкільної ліги брали участь 10 команд, переможницею тут стала команда ″Чайка″ м. Світловодська (тренер В.Лисак), яка залишила позаду суперників з Кіровограда: ″Бійці″ з колегіуму, ″Слем″ із ЗОШ №25,″Дияволи″ із ЗОШ №26, із Помічної ″БК″, Малої Виски ″Вись″, Гайворона ″Прибужець″, Знам′янки ″Ведмеді″, Новомиргорода, Богданівки Знам′янського району. Наддніпрянці взяли участь у чвертьфіналі всеукраїнських юнацьких змагань на Кубок олімпійського чемпіона Олександра Волкова, які проходили в Кіровограді. У запеклій боротьбі із суперниками з Дніпропетровська, Нікополя, Кривого Рогу, Черкас, Христинівки Черкаської області, Світловодська команда, за яку грали кращі баскетболісти з Кіровограда, зайняли четверте місце.

 

У 2001–2002рр. в Шкільній баскетбольній ліги брало участь шість команд міста й області. Але переможець ″Юніори″ Кіровоградський колегіум не зміги виїхати на чвертьфінал через відсутність коштів. 

 

З 2002-2005 рр. Федерація Баскетболу України внесла до свого календаря змагання  Всеукраїнської Юнацької Баскетбольної Ліги (ВЮБЛ) серед юнаків.

 

На базі СК″Буревісник″ Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка і ТОВ ″ТриСтар″ (генеральний директор Сухий С.О.) була створена команда ″ТриСтарБаскет″ – (тренери О.Вязовська, Л.Сиділо), до якої були запрошені юнаки котрі брали участь у змаганнях Кубок О.Волкова. ″ТриСтарБаскет″ грала у першості (ВЮБЛ), посівши в 2003 р. 14 місце (серед 32 команд), у 2004 р. – 10 місце (серед 18 команд). Команда БК Олександрія (президент клубу С.Ковтун, тренер Д.Іванов) у цих змаганнях зайняли 11 і 14 місця, а  Світловодськ (тренер В.Лисак) 25 і 16 місця. Відсутність коштів у сезоні 2004-2005 рр. не дозволило Кіровоградцям зіграти більш двох турів, а Олександрійці і Світловодці взагалі не подавали заявки. На цих змаганнях кращу спортивну майстерність  продемонстрували  Гуменюк Б., Фомічов К., Підкопайло Д., Іщенко В., Мохонько О., Кондратенко К., Мусієнко В., Сукачов О., Овчаренко М., Черненко С., Мацюра Р., Тімановський О. /ТриСтарБаскет/, Богданов С., Бабенко Є., Фесун Є., Ободенко С., Мачуха А., Іванов Д., Дугаренко С., Косовський Д., Степанов С. /БК Олександрія/, Килимник Є., Сіромаха Д., Алексєєнко І., Уханов О., Бур′янський О., Чередник Р., Закотюра А., Бойко А. /БК ″Енергетик″. Світловодськ/.

 

З 2004 р. Баскетбольну асоціацію Кіровоградської області очолює П.С. Топчій, який свого час грав за команду КДПУ ім.В.Винниченка, а також за студентську збірну Одеси, навчаючись в Одеській юридичній академії. З 2005 р. БАКО поновив змагання відкритої Студентської ліги міста, в якій беруть участь шість команд, Кіровоградський національний технічний університет (КНТУ), Кіровоградський державний педагогічний університет (факультет фізичного виховання), Кіровоградський державний педагогічний університет (кафедра фізичного виховання і оздоровчої фізичної культури), Державна льотна академія, ″ Обленерго″, ″XL″.

 

Управлінням з питань фізичної культури, спорту і туризму Кіровоградської облдержадміністрації ( з 2005 р. управління у справах молоді та спорту обласної державної адміністрації) оприлюднило основні підсумки роботи в олімпійському циклі 2001-2004 рр. Згідно з ними баскетбол є одним із найпопулярніших видів спорту в області і  за кількістю тих, хто ним займається (на 2005 р. 1289 осіб) поступається лише футболу. За вказані чотири роки в області зросла кількість тренерів з 22 до 31, але штатних із них залишилося із 19-и до 15. За цей час підготовлено 59 першорозрядників, одного суддю першої категорії.

 

Баскетбол поруч з футболом, волейболом охоплюють найбільш розгалужену географію краю. На 01.01. 2004 р. він культивується у Бобринецькому, Гайворонському, Долинському, Маловисківському, Новоукраїнському районах, Знам′янці, Олександрії, Світловодську, Кіровограді.

 

Майбутнє баскетболу може бути гарантоване увагою до роботи з дітьми. Кількість учнів, які оволоділи цим видом спорту, з 2002 по 2003 рр. збільшилося із 979 до 1304. Заняття з ними проводили відповідно 28 ( у т. ч 15 штатних, 36 тренерів. які підготували за ці два роки 18 першорозрядників. Основний обсяг цих показників припадає на ДЮСШ. Суттєвим гальмом у цьому в останні кільканадцять років є відсутність з боку спорткомітету, облспортуправління, фінансування участі команд ДЮСШ у змаганнях обласного рівня та в першостях України та інших  потреб юних баскетболістів. Робота з ними проводиться в основному завдяки ентузіазму тренерів Л.Сиділо, В.Лисака, В.Іванова, Л.В′язовського, О.Майсузенко-В′язовської, О.Прозорової, Є.Харлова, А.Фідальго, Добрянського.

 

Історія баскетболу на Кіровоградщинінараховує понад 80 років. До його літопису увійшли локальні і помітні успіхи, спортивні невдачі й труднощі. У місцевих колективах дебютували  майбутні гравці команд вищих ліг СРСР, України. До успіхів команди області вели досвідчені тренери. Важливим етапом у розвитку баскетболу області стало відкриття факультету фізичного виховання у Кіровоградському державному педінституті. Його викладачі разом з колегами із загальновузівської кафедри фізичного виховання відіграли визначальну роль у підготовці гравців, формуванні та тренуванні команд, організації і суддівстві змагань. Сучасна спортивна база області дає можливість розвивати баскетбол від шкільного до студентського і дорослого. Цьому ж сприяє і тренерський контингент, організаційний досвід. Але найсуттєвішою проблемою цього виду спорту є його фінансування. Варто, напевне, згадати і про повернення на змагання масового, зацікавленого глядача, для якого, зрештою, вони й проводяться.